Порядок і умови виконання кримінальних покарань не пов`язаних з позбавленням волі

Порядок і умови виконання кримінальних покарань, не пов'язаних з позбавленням волі

ПЛАН

ВСТУП

1. Порядок і умови виконання виправних робіт без позбавлення волі

2. Порядок і умови виконання покарання у вигляді направлення військовослужбовців строкової служби до дисциплінарного батальйону

3. Порядок і умови виконання кримінальних покарань не пов'язаних із застосуванням заходів виправно-трудового впливу

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ВСТУП

Кримінальне покарання несе в собі не тільки функцію каральну, тобто реакцію держави на негативні і протиправні дії індивіда, але функцію виховну. Виховний в кримінальному покаранні швидше за все відображає реакцію суспільства, певного кола осіб, тієї громади чи суспільства в цілому в середовищі якого було скоєно злочин.

Виховний елемент у системі кримінального покарання має на меті перевиховання індивіда, усунення з його поведінки негативних елементів, дій, звичок, пробудження його громадянської позиції.

Як відомо в системі кримінального покарання присутні різні види, найсуворіше - позбавлення волі. Однак, суспільство з гуманних міркувань і з метою якнайшвидшого виправлення, а також ресоціалізації особистості злочинця розробило і закріпило в системі права такі види покарання, які не передбачають позбавлення волі. Вони лише передбачають певні правообмеження, а також обмежують коло можливостей реалізації особистості на певний термін.

До таких видів покарання відносяться: виправні роботи без позбавлення волі, тримання військовослужбовців строкової служби в дисциплінарному батальйоні, позбавлення права займати певні посади, займатися певною діяльністю, штрафу, конфіскації майна, позбавлення військового або спеціального звання.

Таким чином, застосування зазначених видів покарання при дотриманні певних, встановлених законом правил їх виконання, сприяють повному і швидкому виправленню злочинців.

1. Порядок і умови виконання виправних робіт без позбавлення волі

Виправні роботи без позбавлення волі призначаються на строк від двох місяців до двох років і є основною мірою покарання, яка може призначатися судом у таких випадках:

якщо цей захід покарання передбачається санкцією статті КК України;
призначення більш м'якого покарання, ніж передбачено законом (ст. 44 КК України);
заміни покарання більш м'яким покаранням (ст. 52, 53 КК України);
заміни виправними роботами штрафу, призначеного як основне покарання, у разі злісного ухилення засудженого від його сплати (ст. 32 КК України).

Порядок і умови виконання кримінального покарання у вигляді виправних робіт без позбавлення волі визначаються кримінально-виконавчим законодавством (ст. 94-107 ДВК Україна).

Згідно зі ст. 94 ДВК Україні за вироком суду виправні роботи без позбавлення волі відбуваються за місцем роботи засудженого або в інших місцях, які визначають органи, які виконують цей вид покарання, але в районі проживання засудженого з урахуванням його працездатності та по можливості спеціальності. Щодо неповнолітнього, крім того, враховується необхідність забезпечення належного нагляду за його поведінкою та отримання ним робочої кваліфікації [5].

Таким чином, законодавство передбачає два види виправних робіт: за місцем роботи засудженого; в інших місцях.

Особа, засуджена до виправних работампо місцем роботи, залишається працювати на підприємстві, в установі або організації, де воно працювало до засудження, на тій же посаді або роботі. Переведення цих осіб на іншу посаду або роботу може здійснюватися на загальних підставах, яка передбачається законодавством про працю.

Якщо засуджений на момент виконання вироку не працює, то органи, які виконують цей вид покарання, пропонують засудженому у п'ятнадцятиденний термін влаштуватися на роботу і в разі необхідності допомагають йому працевлаштуватися.

У разі ухилення від відбування покарання особи, засудженої до виправних робіт без позбавлення волі з відбуттям за місцем роботи, суд за поданням органу, який забезпечує виконання покарання, або за клопотанням організації або трудового колективу може направити цю особу для відбування покарання в інші місця, які визначаються органами, які забезпечують застосування виправних робіт, але в районі проживання засудженого. Згідно з вимогами ст. 97 ДВК Україна термін відбуття виправних робіт без позбавлення волі обчислюється в місяцях і днях, протягом яких засуджений працював і з його заробітку здійснювалися відрахування. Кількість днів, яку повинен відпрацювати засуджений, не повинно бути менше кількості робочих днів, які припадають на встановлений судом календарний строк покарання [7].

До терміну відбування виправних робіт зараховується також час:

протягом якого засуджений не працював з поважних причин і йому за законом виплачувалася заробітна плата;
проведений у відпустці у зв'язку з вагітністю та пологами;
наданий для догляду за хворим, а також через хворобу, крім випадків, коли допомога з приводу тимчасової непрацездатності не виплачується у зв'язку із захворюванням через сп'яніння або внаслідок дій, пов'язаних із сп'янінням.

Якщо в період відбування виправних робіт без позбавлення волі засуджений піддавався адміністративному стягненню за нове правопорушення або до нього як запобіжний захід застосовувалося взяття під варту, то час відбування адміністративного стягнення та утримання під вартою до терміну відбування виправних робіт не зараховується.

Вироки до виправних робіт без позбавлення волі приводяться до виконання не пізніше десяти днів з дня набрання вироком законної сили або звернення його до виконання.

Виконання вироків суду у кримінальній покарання у вигляді виправних робіт покладено на Державний департамент України з питань виконання покарань. Безпосередньо органами, які займаються виконанням виправних робіт є районні (міські) інспекції виправних робіт (ІВР), управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в АРК та областях. Контроль за організацією роботи ІВР в районах і містах, а також надання їм практичної та методичної допомоги здійснюються відділом (відділенням) виконання покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, управлінням Державного департаменту України з питань виконання покарань в АРК та областях, який, у свою чергу , підпорядкований відповідного відділу Державного департаменту України з питань виконання покарань [5].

Відповідно до ст. 99 ДВК Україні після одержання копії вироку інспекції виправних робіт:

направляють на роботу осіб, засуджених до виправних робіт в інших місцях, осіб, засуджених до виправних робіт за місцем роботи, які спрямовані судом для відбування покарання в інші місця роботи та в разі необхідності допомагають працевлаштуватися особам, засудженим до виправних робіт за місцем роботи;
контролюють правильність здійснення відрахувань із заробітку засуджених і своєчасність перерахування в дохід держави, дотримання адміністрацією підприємств, установ та організацій умов відбування покарання, встановлених виправно-трудовим законодавством України;
беруть участь у виховній роботі засуджених;
застосовують до осіб, які відбувають виправні роботи без позбавлення волі, заходи заохочення і стягнення;
ведуть персональний облік осіб, засуджених до виправних робіт без позбавлення волі;
організовують в установленому порядку пошук осіб, засуджених до виправних робіт без позбавлення волі, місце перебування яких невідоме.

Певні обов'язки щодо організації виконання виправних робіт покладаються також на адміністрацію підприємств, установ і організацій за місцем відбування засудженим покарання. Згідно зі ст. 100 ДВК Україна адміністрація підприємства, установи, організації, де працює засуджений після одержання копії вироку суду:

доводить вирок щодо засудженого до відома членів трудового колективу;
у добовий термін висилає органу, який виконує цей вид покарання, підтвердження про прийняття вироку суду до виконання;
вираховує із заробітку засудженого та в установленому порядку перераховує утримані суми в дохід держави;
дотримується умов відбування покарання, встановлені виправно-трудовим законодавством України;
забезпечує контроль за поведінкою засуджених і проведення з ними виховної роботи, а також трудове виховання засуджених у дусі чесного ставлення до роботи, дотримання трудової і державної дисципліни.

Каральні властивості виправних робіт знаходять своє відображення в наступному:

призначаються на певний строк;
протягом цього терміну із заробітку засудженого здійснюються відрахування в доход держави;
змінюють в несприятливу бік правовий стан засудженого;
породжують судимість.

Особливість правового стану осіб, засуджених до виправних робіт без позбавлення волі, полягає в тому, що в цьому випадку правовий статус громадянина змінюється значно менше, ніж у особи, засудженого до позбавлення волі, оскільки цей вид покарання стосується лише свободи пересування та умов роботи засудженого.

Основними засобами виправлення осіб, засуджених до виправних робіт, є режим відбування покарання, суспільно корисна праця, загальноосвітнє та професійно-технічне навчання.

Засоби виправлення повинні застосовуватися з урахуванням характеру і ступеня суспільної небезпеки скоєного злочину, особи засудженого, а також його поведінки і ставлення до роботи [9].

Виконання покарання у вигляді виправних робіт без позбавлення волі передбачає наявність певного правового режиму або передбачених законом обов'язкових умов відбування цього виду покарання, під якими розуміється сукупність встановлених кримінально-виконавчим законодавством правообмежень з метою виправлення і перевиховання засуджених.

Зазначені правообмеження визначаються нормами ДВК Україні, які регулюють:

обов'язкові відрахування із заробітку засудженого;
порядок обчислення трудового стажу засуджених;
порядок звільнення з роботи за власним бажанням засуджених до виправних робіт;
порядок надання відпустки та допомоги засудженим до виправних робіт.

За ст. 102 ДВК Україні із заробітку засуджених до виправних робіт без позбавлення волі здійснюються відрахування в доход держави протягом строку відбування покарання у розмірах, встановлених вироком суду. Відрахування здійснюються за місцем роботи засудженого з усієї суми заробітку, без вирахування із цих сум податків та інших платежів, а також незалежно від наявності претензій до засудженого за виконавчими документами.

Законом встановлено тільки верхню межу відрахувань, які здійснюються із заробітку засуджених до виправних робіт 2%, а мінімальний відсоток відрахувань в законі не вказано. Тим не менше на практиці розмір відрахувань із заробітку засудженого до виправних робіт позначається судом у межах 5-20%, оскільки призначати розмір відрахувань менше 5% недоцільно в зв'язку зі слабким каральним впливом на засудженого. Загальний розмір відрахувань із заробітку засудженого до виправних робіт за наявності інших утримань може досягати 70%.

Відрахування не здійснюються з пенсій і допомоги, одержуваної в порядку соціального забезпечення та соціального страхування; з виплат одноразового характеру і непередбачених системою заробітної плати; із сум, які виплачуються у вигляді компенсації за витрати, пов'язані з відрядженнями, та інших компенсаційних витрат [11].

За умови сумлінної роботи і зразкової поведінки в період відбування виправних робіт без позбавлення волі цей час може бути включено в загальний трудовий стаж особи, яка відбула покарання, на підставі рішення суду в порядку, встановленому кримінально-процесуальним законодавством України.

Порядок звільнення з роботи за власним бажанням засуджених до виправних робіт без позбавлення волі визначається ст. 104 ДВК Україні. Протягом строку відбування виправних робіт без позбавлення волі забороняється звільняти засуджених від роботи за їх власним бажанням без дозволу органів, які виконують цей вид покарання. Дозвіл надається після перевірки обгрунтованості заяви засудженого. Відмова в дозволі на звільнення повинен бути мотивованим. Він може бути оскаржено вищестоящому службовій особі.

Засудженим до виправних робіт без позбавлення волі під час відбування покарання чергову відпустку не надається (ст. 105 ДВК Україна). Інші види відпусток надаються засудженим згідно із законодавством про працю. Час відбування покарання до стажу, який дає право на відпустку, отримання пільг і надбавок до заробітної плати, не додається.

Одним з видів кримінального покарання, пов'язаного із застосуванням заходів виправно-трудового впливу на засуджених, є напрямку військовослужбовців строкової служби до дисциплінарного батальйону.

Загальні засади призначення цього виду кримінального покарання визначаються ст. 34 КК України, згідно з якою військовослужбовці строкової служби, які вчинили злочини, можуть направлятися до дисциплінарного батальйону у випадках, передбачених законом, на строк від трьох місяців до двох років, а також якщо суд, врахувавши обставини справи і особу засудженого, визнає доцільним замість позбавлення волі на строк до трьох років застосувати направлення в дисциплінарний батальйон на той же термін. Направлення в дисциплінарний батальйон замість позбавлення волі не застосовується до осіб, які раніше відбували покарання у вигляді позбавлення волі.

Направлення в дисциплінарний батальйон є основним видом покарання, яке застосовують у мирний час військові суди за вчинення злочинів військовослужбовцями строкової служби та прирівняних до них осіб. До курсантам військово-навчальних закладів, шкіл прапорщиків, мічманів та інших подібних навчальних закладів цей вид покарання може застосовуватися лише за злочини, вчинені ними після зарахування на навчання та за умови, що вони не проходили строкову військову службу. Цей вид покарання не застосовується до військовослужбовців надстрокової служби, прапорщикам, мічманам, офіцерам, а також військовозобов'язаним в період проходження навчального чи інших зборів [7].

Сутність цього виду покарання полягає в тому, що засуджений примусово направляється в особливу військову частину - дисциплінарний батальйон, де діє спеціальний внутрішній розпорядок. Цей вид покарання застосовується у разі вчинення злочинів, які не становлять великої суспільної небезпеки, коли засуджених можна залишити на військовій службі й виправити в умовах спеціальної військової частини.

Порядок і умови відбування цього покарання встановлені Положенням про дисциплінарний батальйон у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України № 139 від 5 квітня 1994 р. (далі - Положення).

Направлення в дисциплінарний батальйон є покаранням за вчинений злочин і має на меті виправлення і перевиховання засуджених у дусі чесного ставлення до роботи і військової служби, суворого дотримання ними Конституції та законів України, точного виконання Військової присяги і військових статутів та запобігання вчиненню нових злочинів.

Дисциплінарний батальйон (окрема дисциплінарна рота) є військовою частиною, яку містять за окремим штатом. Організаційну структуру і чисельність дисциплінарного батальйону визначає Міністр оборони України.

Контроль за діяльністю дисциплінарного батальйону, додержанням у ньому вимог військових статутів та Положення здійснює Генеральний штаб Збройних Сил України [8].

Підставою для утримання засуджених у дисциплінарному батальйоні є вирок військового суду, який набрав законної сили.

Основними засобами виправлення і перевиховання засуджених є встановлені для дисциплінарного батальйону порядок і режим відбування покарання, суспільно корисна праця, виховна робота, бойова підготовка.

Засоби виправлення і перевиховання застосовують з урахуванням характеру і ступеня суспільної небезпеки скоєного злочину, особи засудженого, а також його ставлення до роботи і військову службу.

Лица, которые отбывают наказание в дисциплинарном батальоне, исполняют обязанности и пользуются правами, установленными законодательством для военнослужащих срочной службы Вооруженных Сил Украины, и ограничениями, предусмотренными Положением.

Обязанности, права и отношения личного состава, которые вытекают из условий службы в дисциплинарном батальоне, определяются военными уставами и Положением.

Руководство дисциплинарным батальоном осуществляет командующий войсками военного округа (оперативного командования), который обеспечивает отбор и расстановку кадров офицерского состава, контролирует режим и условия содержания, охват постоянной работой, организацию работы, боевую подготовку и воспитание осужденных.

Согласно Закону Украины "О прокуратуре" надзор за соблюдением законов в дисциплинарном батальоне осуществляет Генеральный прокурор Украины и подчиненные ему военные прокуроры.

Срок отбытия наказания в дисциплинарном батальоне исчисляется с момента, указанного в приговоре, с учетом согласно ст. 47 УК Украины времени предыдущего заключения.

В дисциплинарный батальон осужденного направляют после обретения приговором законной силы [9].

Дисциплинарный батальон располагают отдельно от других воинских частей гарнизона. Служебные и жилые помещения, предназначенные для расположения подразделов охраны, обслуживания, сержантов дисциплинарных рот, квартиры военнослужащих, составы огнестрельного оружия и боеприпасов размещают вне территории (зоны), где удерживают осужденных.

Территория (зона), на которой расположены жиле и другие здания и сооружения, которые назначаются для размещения и обслуживание осужденных, должна ограждаться крепким забором сплошного заполнения высотой не менее чем 2,5 м. Сверху на заборе устраивается козырек из колючей проволоки в два ряда. На заборе или в запрещенной полосе оборудуют технические средства охраны.

Дверь контрольно-пропускных пунктов и входные ворота в расположении дисциплинарного батальона должны всегда быть затворены на замок и отворяться по распоряжению дежурного по батальону.

Посылки, передачи и бандероли, которые поступают к осужденному, подлежат обзору. Порядок обзора и вручения почтовых поступлений осужденным устанавливает командир дисциплинарного батальона. Деньги (в том числе и премии как меры поощрения), что поступают на имя лиц, которые находятся в дисциплинарном батальоне, зачисляют на их личные счета и выдаются при освобождении из батальона. Количество посылок, передач, бандеролей и писем, которые получают осужденные, а так же количество писем, которые они отправляют, не ограничивается.

Осужденным могут быть предоставлены свидания: краткосрочные - до четырех часов и продолжительные - до трех суток. Краткосрочные свидания предоставляются ежемесячно с родственниками или другими лицами в специально оборудованном помещении в свободное от работы и занятий время в дни, установленные командиром дисциплинарного батальона.

Продолжительные свидания с правом общего проживания с близкими родственниками (матерью, отцом, женой, детьми, родными братьями и сестрами, дедом, бабой, лицами, на воспитании которых находился осужденный) могут предоставляться один раз в квартал с разрешения командира дисциплинарного батальона [11].

В порядке, установленном командиром дисциплинарного батальона, осужденные могут вести телефонные разговоры с близкими родственниками. Они имеют право за счет средств, которые находятся на их личных счетах, выписывать и получать газеты, журналы, другие периодические издания, которые выходят в Украине, без ограничения их количества.

Отпуска, предусмотренные для военнослужащих срочной службы, осужденным не предоставляются.

В отдельных случаях осужденным могут разрешаться краткосрочные выезды за границы дисциплинарного батальона на срок наибольше семи суток, не включая времени, необходимого для проезда в оба конца, по исключительным личным обстоятельствам: смерть или тяжелая болезнь близкого родственника, которая угрожает жизни больного; стихийное бедствие, которое причинило большой материальный вред осужденному или его семье, и т.п..

Осужденных привлекают к работе на производственных предприятиях, строительстве и других объектах Министерства обороны Украины, в мастерских дисциплинарного батальона, как правило, с использованием техники. Организация работы должна подчиняться задаче исправления и перевоспитания осужденных и обеспечивать их постоянную и полную занятость. Работа осужденным не оплачивается. Воспитательную работу с осужденными проводят с учетом их психологических особенностей, уровня образования и отношения к религии. Она должна направляться на формирование у осужденных верности Отчизне и воинской обязанности, укрепление воинской дисциплины и предотвращение совершения правонарушений. Учебные занятия с осужденными организовывают по специальной программе. Занятие по боевой подготовке проводят с учебным оружием без штыка и затвора. Для проведения занятий создается необходимая учебно-материальная база.

Согласно п. 48 Положение за нарушение требований режима отбытия наказания к осужденным могут применяться такие дисциплинарные взыскания: замечание; выговор; строгий выговор; назначение в наряд на работу - до пяти дней в свободное от работы и обучение время; арест с содержанием на гауптвахте - до 10 суток; исключение из числа тех, кто исправляется. Осужденных освобождают из дисциплинарного батальона на таких основаниях: после отбытия срока наказания, назначенного приговором суда; по акту амнистии; в связи с помилованием; в случае вынесения судом постановления об освобождении от отбытия наказания по болезни, досрочно и на других основаниях, установленных законом. Время пребывания осужденных в дисциплинарном батальоне к сроку воинской службы не зачисляется.

3. Порядок и условия исполнения уголовных наказаний не связанных с применением мер исправительно-трудового влияния

Порядок и условия выполнения уголовных наказаний в виде лишения права занимать определенные должности, заниматься определенной деятельностью, штрафа, конфискации имущества, лишение воинского или специального звания определяются Положенном о порядке и условиях исполнения в Украине уголовных наказаний не связанных с мерами исправительно-трудового влияния на осужденных (утверждено Указом Президиума Верховной Рады Украины № 7193- Х от 22.06.84).

Основанием для исполнения перечисленных наказаний является приговор суда, который набрал законную силу. Этот приговор обращается к исполнению судом, который вынес приговор, не позднее трех суток со дня обретения им законной силы или возвращения дела из кассационной инстанции.

Лица, осужденные к перечисленным наказаниям, имеют обязанности и права, установленные законодательством для граждан Украины, с ограничениями, предусмотренными законодательством для осужденных, а также вытекают из приговора суда и установленного законом порядка выполнения этого вида наказания.

Надзор за соблюдением законов при исполнении указанных наказаний осуществляют Генеральный прокурор Украины и подчиненные ему прокуроры согласно Закону Украины "О прокуратуре".

Уголовное наказание в виде лишения права занимать определенные должности или заниматься определенной деятельностью согласно требованиям ст. 31 УК Украины может назначаться судом на срок от двух до пяти лет как основное или дополнительное наказание. Это наказание назначается и тогда, когда по характеру содеянных виновным преступлений по должности или во время занятия определенной деятельностью суд признает невозможным сохранение за ним права занимать определенные должности или заниматься определенной деятельностью [7].

Лишение права занимать определенные должности состоит в освобождении осужденного на указанный в приговоре суда срок от должности, которую он занимал во время совершения преступления, и лишении его права занимать аналогичные должности на других предприятиях, в учреждениях и организациях.

Лишение права заниматься определенной деятельностью - это запрет осужденному заниматься деятельностью, в связи с которой им содеяно преступление.

Лишение права занимать определенные должности или заниматься определенной деятельностью может назначаться или как основное, если оно предусмотрено как такое в санкции статьи УК Украины, а также при применении ст. 44 УК Украины, или как дополнительное наказание, если оно предусмотрено как такое в санкции статьи УК Украины.

Лишение лица права занимать определенные должности предусматривает не только освобождение его от занимаемой должности, а и запрет занимать ее и аналогичные ей на определенный срок. В случае установления приговором запрета заниматься определенной профессиональной деятельностью осужденный увольняется с предыдущего места работы и, кроме того, устраняется со сферы своей профессиональной деятельности вообще. Итак, если в первом случае осужденный не лишается возможности работать по специальности, то второй случай применения лишения права характеризуется большим количеством ограничений относительно трудовых прав.

Условно-досрочное и досрочное освобождение от назначенного как основное наказание лишения права занимать определенные должности или заниматься определенной деятельностью законодательством не предполагается. Оно может быть осуществлено лишь как акт амнистии или помилование. Осужденный может освободиться от рассматриваемого дополнительного наказания в случае условно-досрочного освобождения от основного наказания или замены его на более мягкое в порядке, предусмотренном ч. 7 ст. 52 УК Украины.

Лицо, которое отбыло наказание в виде запрета права занимать определенные должности или заниматься определенной деятельностью, приглашается к ИИР, где ему объявляется о снятии с учета и разъясняются права согласно действующему законодательству.

Лица, которые были осуждены к рассматриваемому виду наказания как основному, считаются несудимыми, если на протяжении года со дня его отбытия не совершат нового преступления.

Штраф является мерой уголовного наказания, которая выражается во взыскании с осужденного в доход государства определенной суммы денег.

Общие основания назначения уголовного наказания в виде штрафа определяются уголовным законодательством Украины, в частности ст. 32 УК Украины. Штраф применяется как основное или дополнительное наказание. Размер штрафа устанавливается в зависимости от тяжести содеянного преступления с учетом имущественного состояния виновного от 10 до 400 минимальных размеров заработной платы, а в исключительных случаях, предусмотренных законодательными актами Украины, за отдельные преступления могут устанавливаться и большие размеры штрафа [7].

Штраф как основное наказание назначается тогда, когда эта мера наказания предусмотрена санкцией соответствующей статьи УК Украины. Равно как основное наказание штраф может назначаться в порядке замены исправительных работ лицам, которые признаны нетрудоспособными, и лицам, которые стали нетрудоспособными после вынесения приговора, а также в случае замены наказания на более мягкое, если в последнем случае санкция статьи, по которой осужден виновный, среди основных мер наказания предусматривает и штраф. Если санкция статьи УК Украины не предусматривает штрафа, он может назначаться как основное наказание лишь в порядке перехода к более мягкому виду наказания при наличии оснований, предусмотренных ст. 44 УК Украины.

Штраф как дополнительная мера наказания назначается лишь тогда, когда он предусмотрен санкцией статьи закона, по которому подсудимый признан виновным, а также в случае применения условного осуждения и отсрочки выполнения приговора.

Суд, который вынес приговор, предлагает осужденному добровольно уплатить суму штрафа в месячный срок и предупреждает, что в случае неуплаты штрафа он будет взыскан в принудительном порядке. Если осужденный не имеет возможности уплатить штраф в этот срок, согласно ст. 405 КПК Украины его взыскание может быть отсрочено или рассрочено, но не более чем на один год со дня обретения приговором законной силы.

В случае неуплаты осужденным штрафа в установленный срок наказание в виде штрафа осуществляется принудительно в порядке и сроки, предусмотренные ст. 362 Гражданского процессуального кодекса Украины, на основании исполнительного листа, выданного судом, который вынес приговор.

Взыскание штрафа обращается на личное имущество осужденного, а также на его часть в общей собственности.

Обращение взыскания на заработную плату или другой заработок, пенсию или стипендию осужденного осуществляется в случае отсутствия у него имущества или недостаточности этого имущества для полного взыскания штрафа [11].

Взыскание на имущество осужденного не обращается, если размер взыскания не превышает 20 % месячной заработной платы или другого заработка, пенсии или стипендии, на которые по закону может быть обращено взыскание.

При взыскании штрафа не может изыматься имущество, которое не подлежит конфискации согласно Перечню, который содержится в приложении к УК Украины.

В случае злостного уклонения осужденного от уплаты штрафа, назначенного как основной вид наказания, суд по представлению государственной исполнительной службы или по собственной инициативе может заменить неуплаченную сумму штрафа наказанием в виде исправительных работ без лишения свободы из расчета один месяц исправительных работ за четыре минимальных размера заработной платы штрафа, но на срок не больше два года в порядке, предусмотренном законодательством Украины и ст. 410 УПК Украины. Заменять штраф на исправительные работы нетрудоспособному лицу запрещено.

Заменять штраф на лишение свободы и наоборот не допускается (ст. 32 УК Украины).

По правовой природе и последствиям штраф как мера уголовного наказания отличается от штрафа как меры административного взыскания и общественного влияния. Предназначенный приговором суда за содеянное преступление штраф тянет за собой судимость. Судимость считается погашенной, если осужденное к штрафу лицо на протяжении года со дня отбытия наказания не совершит нового преступления.

Конфискация имущества (ст. 35 УК Украины) является разновидностью дополнительного уголовного наказания, которое заключается в принудительном бесплатном изъятии имущества осужденного в собственность государства. Этот вид наказания применяется лишь тогда, когда он предусмотрен санкцией статьи закона, за которой подсудимый признан виновным.

Порядок и условия выполнения этого наказания указаны в гл. 5 Положения.

Суд, который постановил приговор, который предусматривает как дополнительное наказание конфискацию имущества, после обретения законной силы присылает исполнительный лист, копию описания имущества и копию приговора для исполнения в государственную исполнительную службу, о чем извещает соответствующий финансовый орган. При отсутствии в деле описания имущества осужденного присылается справка, относительно имущества которое не подвергалось описанию.

Наказание в виде конфискации имущества осуществляет государственная исполнительная служба районных (городских) управлений юстиции по месту нахождения имущества.

Згідно зі ст. 21 Положения конфискации подлежит имущество, которое является личной собственностью осужденного, в том числе его часть в общей собственности, а также вклады осужденного.

Не подлежит конфискации имущество, которое нужно собственно осужденному и лицам, которые находятся на его содержании. Перечень такого имущества установлен в приложении к УК Украины.

Споры о принадлежности имущества, которое подлежит конфискации по приговору суда, решаются в порядке, установленном Гражданским процессуальным кодексом Украины [8].

Государственный исполнитель сразу после получения исполнительного листа проверяет наличие имущества, указанного в описи, обнаруживает другое имущество, которое подлежит конфискации, и составляет опись этого имущества. При наличии справки, описания имущества не подвергалось, государственный исполнитель принимает меры к выявлению имущества осужденного, которое подлежит конфискации, и при его выявлении составляет опись этого имущества.

В описи отмечается полное и точное наименования каждого предмета, его отличительные признаки (в том числе масса, цвет, метраж, степень изношенности). Описанные предметы пломбируются или опечатываются, о чем в описи делается соответствующая пометка.

Государственный исполнитель принимает необходимые меры относительно сохранения имущества, которое подлежит конфискации и подвергнуто описи.

Часть осужденного в общей собственности определяется по представлению государственного исполнителя районным (городским) судом в порядке, предусмотренном ст. 379 Гражданского процессуального кодекса Украины.

Конфискованное имущество осужденного передается финансовым органам после удовлетворения согласно законодательству Украины всех выдвинутых к нему требований. Относительно претензий, которые подлежат удовлетворению за счет конфискованного имущества, государство отвечает в пределах актива.

Конфискованное имущество передается финансовым органам в порядке, установленном Министерством финансов Украины и Министерством юстиции Украины.

Если после выполнения приговора в части конфискации всего имущества, но к окончанию установленных законом сроков выполнения обвинительного приговора оказывается неконфискованное имущество осужденного, приобретенное им к вынесению приговора или после этого, но на средства, которые подлежат конфискации, по представлению прокурора суд решает вопрос о конфискации дополнительно выявленного имущества в порядке, установленном ст. 409, 411 УПК Украины.

У ст. 37 УК Украины предполагаются основания для лишения воинских, специальных званий, рангов, чинов, квалификационных классов и государственных наград относительно лиц, осужденных за содеянные преступления.

Згідно з ч. 1 ст. 37 УК Украины в случае осуждения за тяжкое преступление лицо, которое имеет воинское, специальное звание, ранг, чин или квалификационный класс, может быть лишено его по приговору суда.

В случае осуждения за тяжкое преступление лица, которое имеет почетное звание или отмечено государственной наградой Украины, суд при вынесении приговора решает вопрос о внесении представления Президенту Украины о лишении осужденного почетного звания или государственной награды Украины. Ордена, медали и почетные звания являются государственными наградами Украины за особые заслуги перед государством и обществом. Государственные награды согласно п. 5 ч. 2 ст. 92 Конституции Украины устанавливаются исключительно законами Украины. Согласно п. 6 ч. 2 ст. 92 Конституции Украины исключительно законами Украины устанавливаются также воинские звания, дипломатические ранги и другие специальные звания. Президент Украины присваивает высшие воинские звания, высшие дипломатические ранги и другие высшие специальные звания и классные чины, а также награждает государственными наградами; устанавливает президентские отличия и награждает ими. Лишение воинские или специального звания является дополнительным наказанием, которое суд имеет право применить к лицу, которое совершило тяжкое преступление и тем самым опозорило присвоенное ему звание. Суд решает вопрос о назначении этого наказания на общих основаниях назначения наказания. Перечень тяжких преступлений содержится в ст. 7-1 УК Украины. В контексте положений ч. 1 ст. 37 УК Украины ранги, чины и квалификационные классы являются специальными званиями в широком понимании этого понятия. Порядок и условия выполнения наказания в виде лишения воинские или специального звания определяются гл. 6 Положений и в частности ст. 27. Суд, который вынес приговор о лишении осужденного воинские или специального звания, присылает копию приговора после обретения им законной силы органу, который его присвоил.

После получения копии приговора, которым осужденный лишен воинские или специального звания, орган, который присвоил это звание, вносит в установленном порядке к соответствующим документам запись о лишении осужденного звания и принимает меры лишения его всех прав и льгот, связанных с этим званием, о чем сообщает к суду [11].

Лишение лица, которое осуждают за совершение тяжкого преступления, государственной награды (ордена, медали или отличия Президента Украины), почетного звания не входит в компетенцию суда и не является дополнительным уголовным наказанием. Суд, установив, что подсудимому присвоено почетное звание или он награжден государственной наградой Украины, решает вопрос о внесении Президенту Украины представления об их лишении. В дальнейшем суду сообщается о решении, принятом относительно внесенного представления. Порядок и сроки внесения представления по этому вопросу определяются ст. 28 Положения. Поскольку УК Украины не предусмотрено лишения лиц государственных наград бывшего СССР, суд не имеет права принимать такое решение. Такое решение суд не имеет права принимать также и относительно отличий иностранных государств.

ВИСНОВКИ

Исправительные работы без лишения свободы назначаются на срок от двух месяцев до двух лет и является основной мерой наказания, которая может назначаться судом в таких случаях: если эта мера наказания предполагается санкцией статьи УК Украины; назначение более мягкого наказания, чем предусмотрено законом ; замены наказания более мягким наказанием; замены исправительными работами штрафа, предназначенного как основное наказание, в случае злостного уклонения осужденного от его уплаты.

Одним из видов уголовного наказания, связанного с применением мер исправительно-трудового влияния на осужденных, является направление военнослужащих срочной службы в дисциплинарный батальон. военнослужащие срочной службы, которые совершили преступления, могут направляться в дисциплинарный батальон в случаях, предусмотренных законом, на срок от трех месяцев до двух лет, а также если суд, учтя обстоятельства дела и лицо осужденного, признает целесообразным вместо лишения свободы на срок до трех лет применить направление в дисциплинарный батальон на тот же срок. Сущность этого вида наказания заключается в том, что осужденный принудительно направляется в особую военную часть – дисциплинарный батальон, где действует специальный внутренний распорядок. Этот вид наказания применяется в случае совершения преступлений, которые не представляют большой общественной опасности, когда осужденных можно оставить на воинской службе и исправить в условиях специальной воинской части.

В случае осуждения за тяжкое преступление лицо, которое имеет воинское, специальное звание, ранг, чин или квалификационный класс, может быть лишено его по приговору суда. В случае осуждения за тяжкое преступление лица, которое имеет почетное звание или отмечено государственной наградой Украины, суд при вынесении приговора решает вопрос о внесении представления Президенту Украины о лишении осужденного почетного звания или государственной награды Украины.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Конституція України від 28 червня 1996р. / Відомості Верховної Ради (ВВР), 1996, N 30, ст. 141.
Кримінальний Кодекс України.
Кримінально-виконавчий кодекс України: Офіц. Видання. – К.:Концерн "Видавничий дім" "Ін Юре", 2004. - 160 с.
Закон України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 р. N 606-XIV/Відомості Верховної Ради (ВВР), 1999, N 24, ст.207
Науково-практичний коментар до Кримінального Кодексу України
Збірник наукових праць Харківського Центру вивчення організованої злочинності. Випуск перший. - Харків, 2000.
Кримінальне право України. Бажанов М.І. - К., 2004.
Кримінально-виконавче право України. – Х., Одисей, 2004.
Кримінально-виконавче право України: Курс лекцій. - Семаков Г. С, Гель А. П., Київ, 2000
Наказ Державного департаменту України з питань виконання покарань від 16.12.2003р. № 261 "Про затвердження Інструкції про порядок розподілу, направлення та переведення для відбування покарання осіб, засуджених до позбавлення волі, Положення про комісію з питань розподілу, направлення та переведення для відбування покарання осіб, засуджених до позбавлення волі, Положення про Апеляційну комісію Державного департаменту України з питань виконання покарань з питань розподілу, направлення та переведення для відбування покарання осіб, засуджених до позбавлення волі" / Офіційний Вісник України 2004, 1 від 23.01.2004р.
Кримінально-виконавче право: Підручник для студентів юридичних спеціальностей вищих навчальних закладів / За ред.проф. А.Х. Степанюка. – Х.: Право, 2005. - 256 с.